Плине річка з гори долом,
Залила долину,
А над самою водою
Росте кущ калини.
Щовечора соловейко
Щебече-співає,
Юне забавля серденько,
Немов промовляє:
«Ходи ж сюди, дівчинонько,
Як зорі засвітять,
А від цвіту калиноньки
Гнутимуться віти.
Сюди прийде козаченько
Коня напувати,
Він до серця доріженьку
Ладен протоптати».
Дівчинонька не вагалась –
Зорі дочекалась,
І з козаком пострічалась,
Поки й покохались.
А калинонька дозріла –
На рушничок стали.
Річка тому пораділа
Й шабелька зі сталі.
Плине річка понад гаєм,
Залила долину.
Соловейко не вгаває
На кущі калини.
А матінка молоденька
Сина пригортає:
«Спи, янголе мій маленький,
Поки не світає».
Плине річка. На калині
Змовкло пташенятко.
Посміхається дитина:
Бачить янголятко.
Не дрімає тільки ненька –
Молитви шепоче:
«Врятуй, Боже, козаченька!»
Шле до неба очі.
17.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).