На півночі далекій,
де вічна мерзлота,
Прожити так нелегко.
людина там – метал.
Там холод, завірюхи,
піврічні ночі й дні,
Холонуть ноги й руки,
Вітри гудуть нудні.
Та і слабка людина
сильніша від нудьги,
Бо в грудях не льодина –
гаряче серце. «Згинь,» –
Накаже вона твердо
та й прожене її,
Ще й гляне сміло, зверхньо,
бо справи зна свої:
Полює там, рибалить,
працює, мов титан,
Такого ні, не звалить
ні вітер, ні буран,
Бо дух міцний він має,
а то – не просто міць –
Те, що його тримає,
коли живуть самі.
В таких складних умовах
господар краю – він,
В краю такім у змові
природа дика й світ.
На півночі далекій,
де вічна мерзлота,
Прожити так нелегко.
Людина там – метал!
18.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
