Котиться сум над нивою
Прямо у полини…
Падають кулі зливою
Й «Гради» – жахи війни.
Котиться над озерами,
Затамувавши злість,
Сіється в душах зернами,
Ллється дощем зі сліз.
Котиться сум долиною
Через мости журби,
Криками журавлиними
Кличе до боротьби.
Небо розквітло зорями,
Та не спиняє сум,
Серце, журбою зоране,
Випустило сльозу.
Котиться сум… Ой, котиться
Понад Дністром, Дніпром.
Віриться, що народиться
В нашім краю добро.
Сріблом цвістимуть спомини
В матінки у косі.
Мир, ніби сонце-променем,
Душі зігріє всім!
27.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
