У далекому селі
Так сумує хата!..
Запах хліба вже в імлі...
що пекли завзято...
Позабули свій поріг
рідні мама з татом!..
Віднайшли нових доріг
у зірках строкатих...
Не покличуть в рідний сад...
Не зігріють душу...
- Лиш пташки тут цвірінчать...
Розривають тишу...
У колодязі вода,
як сльоза, чистенька...
- Обняла мене біда!
А не рідна ненька...
Під фундаментом старим
бачу... щось синіє!
То сережка... мами тінь...
- Серце оніміло!..
Ще знайшла старий альбом...
Наче звіт від долі...
- Довго плачу під вікном...
від смішних історій.
Пам`ять тче долини снів...
Світлих... найніжніших...
Ланцюжок щасливих днів...
- Все там... як раніше!..
Дійсність каменем лягла
на слабенькі плечі...
Відібрала два крила...
тягне в порожнечу...
Груші... яблука рядком...
То дерев - намисто...
- В даль плетусь.. з своїм садком...
Смак мого дитинства...
26.12.2019 г.
Фото з інету.
