Колись були на Андрія в селі вечорниці,
Дівки й хлопці ся збирали в хаті в молодиці.
Гарно всі ся одягали в вишиванки нові,
В сорочки і камезельки, в спідниці шальові.
І співали, вишивали, і пряли , і шили,
Жартували,веселились , навіть ворожили.
Всі дівчата х'тіли знати, чи будуть у парі,
Які будуть наречені, файні чи нездалі.
Ще дівчата пригощали своїх кавалєрів,
Вареників їм давали з великих тарелів,
Пили мед, вино, горілку, всі ся пригощали,
Але п'яними не були, ніц не витворяли.
А тепер чомусь такого давно вже немає,
Лише збитки би зробити молодь ся збирає.
Аби в когось на подвір'ї дрова розкидати,
Десь копицю первернути, ворота ізняти,
Або навіть на дорогу вулики віднести,
Щось викинути з подвір'я, а чуже принести.
І на ранок, на Андрія ходять бідні люди,
Де поділися ворота ,шукають повсюди,
То дрова свої складають,все, що не на місці,
І клинуть і проклинають, встидно оповісти.
Отакі то тепер маєм свята на Андрія,
Були б краще вечорниці, ото файна мрія!
Вміли раніше відпочивати: і ворожили, і калиту кусали, і кохалися, правила моралі були інші, а зараз, що не свято, то Хелоуін, без жахів не обходиться! Звеселили душу, Галинко, своїм гарним віршем!
