Дощем танцює Осінь вальс останній,
Парить над містом, заглядаючи в вікно...
Там де закохано кружляють парасольки,
Допоки снігом все навкруг не замело...
Вже в почуття ввірвась холодний вітер,
Що і свого сумного антиритму додає,
Зірвавши листя та останні ніжні квіти,
Ще до світанку знову Осінь роздягне...
Пліткують в парку заздрісні ворони
Про наготу й отой останній вальс,
Бо скільки б під дощами не літали,
У чорноті довіку свій скартають час...
То ж будьмо завжди, як свята природа -
Шлях в барвах та в мелодіях вкладім,
Допоки маємо ще миті, що від Бога,
Свій кожен день, ніби останній проживім...
2.11.2019
#поезія_Іванна_Осос