Так дивно колеса стукотять,
Біжать у даль безкінечні магістралі.
Світлофори на щастя миготять,
Життя крокує наче по спіралі.
За вікном барвисті краєвиди,
Щохвилини міняється картина.
Поїзд промчав крізь Бескиди,
Гори обплела срібна павутина.
Життя мчить, позаду залишились перони,
Наша доля вперед летить.
Змійкою звиваються вагони,
Тепла осінь душі золотить.
Залізниця, ти в моє серце увійшла,
Вплела в душу золоту пектораль.
Вже чверть століття, як мене знайшла,
Вписала у свою скрижаль.
