Сон не йде і не йде, хоч лічи не лічи,
Крізь вікно я дивлюся на зливу вночі,
Там за хмарами, знаю, яскраві зірки,
А я маю жалі , наче чорні дірки.
Порожнеча і сум...., сильний дощ і ліхтар
Править світло своє на промоклий бульвар...
Він не зірка,то факт, та здається мені,
Що давно розуміє печалі мої.
Кажуть пройде усе...., тож і ніч промине,
І навіяне згине, порожнє і зле
Крізь вікно..., не важливо, або крізь димар,
І про те не дізнається жоден митар.
Стане ранок і світло сховає жалі,
І невпевнено співи почнуть солов'ї,
І до біса той сум, порожнечу й ліхтар,
Я без сумнівів знищу старий календар.
Вип'ю кави й тикнуся обличчям в життя,
Зустрічайте , о п'ятій моє прибуття.
Більш не буду втрачати найкоштовніше - час,
Я весела й проста буду тут, серед вас.
