Зникають дні ,ми знов, шукаєм броду,
А край щасливий десь у небесах,
Там друзі пють “за здравіє “ народу ,
Народ чекає, де ж той правди шлях.
Й так дні летять, а все стоїть на місці,
Міняє влада “праведне” лице,
І знов товчуть ту саму воду в мистці,
І обіцяють знов яйце-райце.
А те яйце пригнилим уже пахне ,
Бо казка не реальність, не життя,
І влада ця ,як і минула, чахне,
Й все більше й бльше чується гниття!
І кажуть, що несуть на плечах щастя,
Звільняють всіх “недобрих” і “чужих”,
Ставлять артистів ,родичів, мо вдасться
В кулак схопити люд, і волю їх.
А люд мовчить, бо ж вибрали й чекають,
Обіцянки квітучих ясних днів,
А їх нема, лиш хмари наступать,
Ховає сонце й щастя поготів!
то правда, шкода, що себе не змінюють, а чекають манни небесної 
