Таку назву має моя 7-а поетична збірочка (399с.) Хочу поділитися з друзями, як це приємно отримати довгоочікуване дитя, відчути запах свіжої фарби і погортати. Дещо з неї про мене.
Життя прожить – не поле перейти
(Народна мудрість)
Ганна Демиденко, член Ічнянської літературної спілки "Криниця". Народилася в с. Верескуни на Чернігівщині у селянській родині. У сім'ї панував культ книги. Перші вірші написала у 12 років. Після закінчення Верескунівської восьмирічки навчалася у Лохвицькому, а потім у Кременчуцькому педучилищі. Закінчила філфак Полтавського педінституту. Викладала російську мову та зарубіжну літературу у сільських школах на Полтавщині. Зараз із сім'єю переїхала жити у
м. Чернігів.
У її поетичному доробку 6власних поетичних збірочок: "Калинова сопілка"(2012). "Три сонця"(2013), "Герої не вмирають"(2014), "Вони умирали двічі"(2016), "З Україною в серці"(2017), «Життя – не сон». Крім того, її твори є у колективних збірках" "Антологія сучасної української літератури", "Молюсь за тебе, Україно", "Опалені рими", «Понад усе нам Україна», «Наш піт береже піхоти кров», «Українська вишиванка», «Перед ворогом на коліна не стають».
Часто друкувалася у газетах та журналах: "Червоний прапор", "Світлиця", "Полтавська думка", "Полтавський вісник", "Сила духу", "Кримська світлиця", «Голос України», «Літературний Чернігів» та ін.
Є номінантом обласної премії Панаса Мирного. Активно працює у Поетичному Клубі при ж-лі "Дніпро", у Чернігівській літературній студії «Гарт». Нещодавно стала членом Всеукраїнської творчої спілки « Конгрес літераторів України»
ім. Василя Стуса.
Багато її віршів стали піснями.
Анотація
Земля Чернігівська подарувала світові тисячі талановитих людей, зокрема і в царині літератури. Це не могло не вплинути і на душу Ганни Демиденко, котра народилась і виросла на Чернігівщині. Героїчна нескореність рідного народу, пісенна краса і краса навколишнього світу, глибока духовність не могли не вплинути на формування особистості автора. Важке колесо сталінських репресій прокотилося і по її сім’ї (дідусь Лобода Іван Васильович був репресований комуністичною системою у 30-х роках). Любов до своєї землі, до матері – України, героїзм у національно-визвольній боротьбі присутні у багатьох її творах.
Молитвами за поранену Україну, величанням мудрого терплячого і працьовитого народу переповнені її поезії, з яких струменить надія на перемогу, на щасливе майбутнє.
Слово автора.
Влетіла ластівкою я в книжковий світ не так давно. 2012 рік. Моя перша поетична збірка «Калинова сопілка». Якщо туди ввійшли мої твори, написані за багато років (є один вірш написаний ще у 8 класі), то на сьогоднішній день поезія – це невід’ємна частина мого життя (6 особистих, 7 колективних збірочок). Більше 2тис. віршів виставлені на рожевому сайті Клубу поезії, що працює при журналі «Дніпро», частина у фейсбуці, але так хочеться, щоби мої вірші читалися і людьми, котрі не мають можливості бачити їх в інтернеті.
Я світу сутність хочу зрозуміть
І осягнуть усі його деталі
Не із написаних ученими томів –
Єством своїм, щоб рухатися далі.
Дізнатись хочу, де коріння зла,
Щоби не проросло воно печаллю,
Щоб матері за дітьми не кричали,
Бажаю світ цей до дрібниць пізнать,
Дізнатись хочу, де живе любов,
Щоби її на Землю запросити,
Щоби благословив усіх нас Бог
І зло відсіяв найгустішим ситом.
Не поле – душі хочу засівать
Невимушеним українським словом,
Бо слово для людей – першооснова,
Тож мушу світ наш словом оспівать.
Поезія для мене стала життєвою необхідністю.
Вiтаю вас з такою гарною подiею, Ганно. Щоб праця на творчiй нивi була i в подальшому продуктивною.
А, окрiм народноi мудростi цiеi, ще ж i у пiснi Володимира Висоцького з вистави "Гамлет" такий рядок був:
Я один, все тонет в фарисействе.
Жизнь прожить - не поле перейти!
Щоб праця на творчiй нивi була i в подальшому продуктивною.
