Насіяла журби у місті осінь –
Росте, як дощ із хмари, щось лепече.
А парки, наче врік хто, безголосі.
Двори пусті, немов гніздо лелече.
Ще вчора щастя в грудях туркотіло.
Здавалось, крилам так до неба близько.
А нині літо в ирій відлетіло,
Лишило місце мряці та вітриську.
Червоним день учора вишивала.
Цвіли у ньому айстри і жоржини.
Сьогодні доля чорну подавала -
Пів неба вкрила нею, пів стежини.
Насіяла журби у місті осінь –
Росте, як дощ із хмари, щось лепече.
У щастя хмурі очі, ноги босі,
Нутро порожнє, мов гніздо лелече.
юшо.
