Василь Пачовський.
Табор смерти
(З «Пекла України»)
Марко Проклятий в нас звалив державу.
І налетів на нас Червоний Вій,
Впялився в землю, видер волю, й славу.
Проклін гріха нас бив як буревій.
Петлюра продав брата під Варшаву,
Щоб Білий Смок на Вія йшов у бій!
Змії залили край в потоках крови.
На наших трупах.заключили мир:
Роздерли край, закули нас в окови.
Марко тікав на захід як опир.
Впав на науку братньої любови
У табор смерти на кровавий пир.
У двайцять вісім тих таборів смерти
Ляхи завозять зривачів оков.
Що моглиб землі вкрадені віддерти.
Читайте злочин з трупячих голов:
Де стане Польща дух їх мусить мерти,
Щоб Білий Смок міг ссати чужу кров!
Марко взрів Пекло, як попав за дроти
Тікав, аби не чути зойку тих,
Що їх вели під канчуками роти.
Аж ось упав на тіла неживих.
Яких щурі згризають крізь гидоти,
А живі трупи блудять коло них.
Там плаче мати: «Сину мій, голубе!» ...
А син не чує. Очі в стовб запер.
Пожовк як віск і рухав спеклі губи.
Пять днів в вагоні без води... Тепер
Упав без руху, — вицідив крізь зуби:
«Не плачте, Мамо, ми не вмрем!» — і вмер
В Буґшопі *) ад, Там сопух, крики, стони,
Лежали в пошестях на будяках
Стрільці, цивільні, дітваки і жони.
Обдерті, у вошивих лахманах,
А всі як смерть. Без руху, без обслони,
Без стиду, із горячкою в очах...
Хтось крикнув: «вставаць!» Хто зірвавася з жахом;
Але що третій з них звалився з ніг.
Вбіг плютоновий — всі тремтіли страхом.
«Ви цо?!» — ударив дротом, куди біг...
— То трупи! — крикнув хтось під його змахом.
Де хорий зойкнув — глумом кидав сміх:
«І так юж нє пожиєш, ти кабанє!»
На двір на чорну з жолуді гонив —
З юрби від бійки хлипало риданнє.
Марко вчув крик зза стін і слух схилив:
Там бють по сорок буків на сніданнє,
На кого сторож ласку доложив.
Скрипить віз смерти. Тягнуть живі трупи,
А другі пхають шпиці від коліс.
Дрожать на возі трупи збиті в купи...
За ними чорт рогатий несе кріс.
Скрегочуть трупи, до Марка як супи:
— Бач, що за рай нам твій розвал приніс!
Втікав як Каїн. Стрінув екзецирку:
Вперед веде священиків жидок,
Кричить: «Габт ахт!» — стають під командирку.
Як каже, обертаються що крок.
Падуть; встають, лягають — як у цирку;
А там Ляхів регочеться кружок.
Йдуть офіцири босі, безголосі.
«До таньца і ружаньца!» — крикнув пан
Попи танцюють в такт сивоволосі,
А офіцири їм співають тан;
То на взамін йдуть у танець босі,
Попи співають брязкотом кайдан.
Ідуть стрільці. В їх жовтосині стяги,
На кождім слави нашої імя.
Аж «нідер!» — гримнув Лях серед ватаги.
Упали на живіт в гній до сміття
І повзають, співають срам зневаги,
Плюють на стяги, щоб уйти биття.
Марко закрив лице. Клич до обіду.
Ідуть як валка трупів кістяки...
Коб яке листє — зїли все без сліду!
Падуть за зернєм в кінські лайняки.
Бються в гною за лушпу з бульби гніду...
І знов шумлять дротяні нагайки.
Убийте, паночку, бо стогидло
Голодувати! — застогнав дідок:
В алею нагайок загнали «бидло».
Знов юшка з хробів, цвілий хліб з кісток,
І бурква гнила — глянути обридло,
Тай мус нести алєєю різок!
Хто ніс вдовж били дротом через плече,
A піп вхопив ніж з кухні крізь наруг.
Підрізавсь, впав — із горла кровця тече...
Глузує лєгіонер з кровавих смут
Хтось з бранців хап! за камінь — в Ляха мече,
І скаче скоком смерти в сивий Буг.
Знов розтягають голих до побою.
Бючи дротянкою попав у встіч
Маліна пан, на шию став ногою...
Кричить, а кров аж бризкає до віч —
Тому, що мірить кріс над головою:
«Юж здехла Україна, стшеляй дзіч!»
Марко не вдержав — вскочив, вирвав кріса,
Прикладом тріснув — повалився Лях.
Вдарив виск вовчий — вислав всіх до біса!
Вискочив з крісом на Богданів шлях.
Maй, 1923.
*) Буґшопа в Берестю, давні хліви й й бараки Німців, де є тільки долівка без прич і дощок; вікон немає.
(Газета Українського Народного Союзу в США «Свобода», число 182 від 6.08.1923, сторінка 4).
Додаткова інформація та пояснення до поетичного твору Василя Пачовського «Табор смерти»
Твір подається мовою оригіналу зі збереженням орфографії, пунктуації та стилістики. Виявлені грубі помилки набору виправлено. Прізвища осіб, назви та поняття пояснено у коментарях, поданих наприкінці публікації.
«Свобода» (англ. Svoboda) — найстарша у світі україномовна газета, що виходить безперервно (з 1893 року). Перша українська газета у США, одна з найстаріших українських газет у діаспорі. Офіційний орган Українського Народного Союзу.
Василь Миколайович Пачовський (12 січня 1878, Жуличі (біля Золочева) — 5 квітня 1942, Львів) — український поет, історіософ і мислитель. Доктор філософії. Активний учасник Перших визвольних змагань та боротьби за державність України. Наразі Василь Пачовський дуже повільно повертається на заслужене місце в історії нашої культури.
Елементи твору «Табор смерти» згодом використані автором у поемі «Золоті Ворота» — тридцять перша пісня «Танець на кратері» першої частини «Пекло України» (Василь Миколайович Пачовський. Зібрані Твори. Том 2: Золоті Ворота. Об'єднання українських письменників «Слово» Філадельфія-Нью-Йорк-Торонто, 1985, стор. 193-196). Поема «Золоті Ворота» мала складатися з трьох частин: «Пекло України», «Чистилище України» та «Небо України». З них видрукував автор в 1937 році тільки першу частину під заголовком «Пекло України» (видання доступне у всесвітній мережі).
Марко Пекельний або Марко Проклятий — популярний герой українських легенд. В ті геніяльні леґенди український люд вложив свою душу, своє змагання до кращого ладу, свою вічну боротьбу з дійсністю і сусідами.
Очевидно, що Марко Пекельний — це той таки вічний блукалець на український лад, адже походження його образу також корениться у легенді про зрадника Марка, що вдарив Христа залізною рукавицею перед його хресною смертю, за що Господом був покараний вічно ходити під землею навколо стовпа, не спиняючись ні на хвилину; він час від часу б'ється головою об стовп, тривожить цими звуками навіть пекло та його хазяїна і скаржиться, що не може вмерти. Іншим поясненням Маркового прокляття є те, що він закохався в рідну сестру, потім убив її разом з матір'ю, за що й був покараний Богом. Водночас, український вічний блукалець — це не лише антигерой. Часто він також постає в образі козака. На основі цих легенд виникла й приповідка: «Товчеться, як Марко по пеклу».
Пояснення щодо маловживаних і чужомовних слів: опир — вампір, Смок — дракон, сопух — сморід, лахмани — лахміття, обслона — оболонка, плютоновий — взводний, «І так юж нє пожиєш ти, Кабане — І так не будеш жити, Кабане (кабан (свиня), згірдлива назва Українця Поляками), «на чорну з жолуді» — напій з жолудів, екзецирка — військові вправи, «до таньца і ружаньца» — до танцю і чоток (тобто здібний до всього), нідер — падай, «Юж здехла Україна, стшеляй дзіч» — вже здохла Україна, стріляй дикунів (принизлива назва Українців).
ID:
848075
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 13.09.2019 13:24:07
© дата внесення змiн: 16.09.2019 11:35:37
автор: Яррі Одл
Вкажіть причину вашої скарги
|
