Я подарую осені ключі,
Хай двері відімкне у стигле літо,
Вогню собі позичить у свічі
Й запалить ним іще зелені віти.
Гвоздики, мов розбавлений дурман,
П’янитимуть мою й осінню душі,
А сивобровий вранішній туман
Застеле луг, поля і хату, й грушу.
Я подарую осені ключі
І привітаю з рангом господині,
Щоби вона, росу п’янку п’ючи,
В мені любов до себе розбудила,
До жовтооких обважнілих віт
Беріз і прохолодної водиці,
До вишиванки, де жоржини цвіт
І сум принишк плакучої вербиці.
Я подарую осені ключі
З мережечкою бабиного літа,
Хай посилає сни мені вночі
Під супровід Карпатської трембіти,
Де сонцем заспіває водограй,
І пісня та в душі моїй озветься
І буде снитись літній зелен-гай
Під стукіт розтривоженого серця.
4.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
