Я подарую осені ключі

Я  подарую  осені  ключі,

Хай  двері  відімкне  у  стигле  літо,

Вогню  собі  позичить  у  свічі

Й  запалить  ним  іще  зелені  віти.

Гвоздики,  мов  розбавлений  дурман,

П’янитимуть  мою  й  осінню  душі,

А  сивобровий  вранішній  туман

Застеле  луг,  поля  і  хату,  й  грушу.


Я  подарую  осені  ключі

І  привітаю  з  рангом  господині,

Щоби  вона,  росу  п’янку  п’ючи,

В  мені  любов  до  себе  розбудила,

До  жовтооких  обважнілих  віт

Беріз  і  прохолодної  водиці,

До  вишиванки,  де  жоржини  цвіт

І  сум  принишк  плакучої  вербиці.


Я  подарую  осені  ключі

З  мережечкою  бабиного  літа,

Хай  посилає  сни  мені  вночі

Під  супровід  Карпатської  трембіти,

Де  сонцем  заспіває  водограй,

І  пісня  та  в  душі  моїй  озветься

І  буде  снитись  літній  зелен-гай

Під  стукіт  розтривоженого  серця.
4.09.2019.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847441
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.09.2019
автор: Ганна Верес