Ми лежали на траві у величезному парку, де звичайно ж у вихідний день було купу людей. По всюду гомоніли люди, лився сміх або суперечки, і лише поряд з тобою був спокій...
Трава лоскотала нам ноги, усе навколо шуміло розвагами вихідного міста, а я чула лише шепіт листя, вітер і твій подих. В один момент я подивилася на тебе і зрозуміла, що так спокійно, так мирно і тепло мені ніколи ще не було, ніколи до тебе.
Ти дивився з посмікою на мене у відповідь і нічого не казав, лише ніжно поцілував у носика. З тим поцілунком я відчувла справжнє щастя - тебе поряд, твою любов і спокій.
Ми так лежали на траві кілька годин і ніщо нам не заважало, ніщо не заважало нашому щастю.
В один момент я пригорнулася до тебе ще сильніше і жадно вдихнула твій запах - найпрекрасніший запах, який я коли небуть відчувала. Тоді я підняла голову з тоїх обіймів і сказала, що ти пахнеш мрією. Ти спитав мене "Як це?". А я розповіла тобі, що відчуваючи твій запах в голові виикають картинки найпрекрасніших моментів життя, які були та які точно будуть і на них ти завжди поряд. Ті, що були - це мрія, яка вже збулася, ті, що будуть - це мрії які скоро збудуться.
Після моєї відповіді ти зашарівся, посміхнувся, обійняв мене і сказав не вганяти тебе в фарбу, а я тішилася, бо знала, що тобі сподобалася моя відповідь.
Я назад лягла до твоїх обіймів і знову поринула в спокій, який оточував тебе в шумному парку. Він став найпрекраснішим парком, в якому я була...
