Ода гівну
Акела схибив і гепнувсь сторчака,
бичок вибрикуючи щез у далині,
була надія завалить бичка,
та підковзнувсь Акела на гівні.
Лежав обкаляний він з ніг до голови,
звести не в змозі дух, що груди розривав,
а де бичок? попробуй лиш — злови,
це він, падлюка, Акелу обісрав.
Обісрані всі подвиги старі,
пожива, що для зграї здобував,
обісрані і цуцики малі,
потомство сук, яких він покривав.
Проходить мимо зграя в забутті,
минає геть його мов чужака,
і кожен думає, як легко у житті
узять і обісрати вожака.
Ну попосміявся із самісінького ранку.
А ось у нашому житті
Поводирі ввесь час не ті
А ми ж їм долі довіряєм,
А розчаруємось картаєм
Отож і хочеться спитать
Ну якже їх не ……..?
І видається так мені
Таких не гріх скупать в …..!
