Не буду я казати це тобі,
Ти й сам прекрасно знаєш як буває -
Пропав і заблудився у собі,
Що виходу, здається, вже немає.
Ти сам один у стінах чотирьох,
Де має бути вихід - також стіни,
Які поглинули вже багатьох,
Зловити у тенета павутини.
Нема дверей, не вийти у вікно...
Хоч думав, що все правильно ти робиш,
І всю дорогу вивчив вже давно,
Але насправді ти по колу ходиш.
А вихід є завжди, хоч не легкий,
І просто залишаючись собою,
Тоді, коли зайшов ти в кут глухий -
Ламай ті стіни, що перед тобою.
І байдуже, куди тут дальше йти,
Усі з дороги можемо ми збитись...
Щоб кожному з нас вихід свій знайти -
Спочатку нам потрібно заблудитись.
08.08.19
