Легкий вітерець проніс мою тишу.
Я забув зачинити учора вікно.
Відчиненим його,все ж не залишу,
Хоча насправді таки,мені всеодно.
Шелестіли дерева,наче тремтіли.
Мій погляд вікно таки засмоктало.
Лінь та втома зі мною тихо присіли.
Схилилися зорі.Надворі світало.
Я чекав,коли сонце вдарить у очі,
Адже для мене це гарна нагода.
Радіти не тільки місячній ночі.
Відчути,що життя-це насолода.
Дочекатися сонця,я так і не встиг.
Туман оповив усіх людей крадькома.
У вікні навіки мій погляд застиг.
По землі гордо йдучи,сміялась війна..
