На обрії хмаркИ збираються,
Напевне, дощик по обіді...
Стрижі ширяють низько зграями,
Час передгроззя. Тихо в світі.
Усе принишкло, Богу молиться,
А небо піниться, гуркоче,
Гроза спішить. Вогняним колесом
Везе у день страхіття ночі.
КрушАть сліпучі грізні сполохи
Небесну твердь над головами,
Життя забилося у схованки,
Переполохане громами.
Загупали важкими кроками
Найперші дощові краплини,
І раптом, мов з відра! Потоками
змива вогонь і гуркіт — злива!
Набрякли враз струмочки, піняться,
Світлішає зловісний морок,
У далину втікають блискавки,
Грім віддаляється у гори.
Рівненький дощик світлий, радісний
Видзвонює в цимбали срібні...
О, дощику! Жаданий! Благісний!
І довгожданий! І потрібний!
Пливуть хмаринки в небі синьому,
Сміється сонечко ласкаве,
Природа в захваті щасливому
Співа життю хвалу і славу!
Спасибо, Владимир!
Бывают в жизни такие запоминающиеся яркие впечатленияв.
Но особенно люблю полнолунные украинские ночи. Они просто сказочные!
С уважением,
Так, дощів і у нас немає - ходять хмари навколо, а на городах усе сухе. Біда! Помідорів майже немає, будемо без борщів взимку. Нічого не поробиш, гроза була десь недалеко, у нас веселки грали, але ні краплинки...
