(Присвячую своїм учням –випускникам 1994року до зустрічі через 25років)
Немов учора це було:
З дитинством ви тоді прощались.
Воно ж в 17 відцвіло.
Ви ж, хто куди порозлітались.
Немов учора вальс звучав
І дзвоник срібно-малиновий.
Він з юністю вас повінчав,
Вручивши долі калинові.
Немов учора це було…
За нами шлейф – у чверть століття.
Ті ж самі школа і село.
Вже й ваші діти повнолітні.
Немов учора ви і я
Ще поспішали на уроки,
Тепер у кожного сім’я
І непрості життєві кроки.
Немов учора кожен з нас
Радів по-своєму п’ятірці –
Сьогодні всім болить Донбас,
Бо ми ж із вами – УКРАЇНЦІ!
Сьогодні радістю цвітуть
І очі ваші, і обличчя,
І в цьому є найвища суть:
Життя вперед усіх нас кличе!
Немов учора… Час летить…
Його, відомо, не спинити.
Бажаю здійснення мети,
Під небои мирним довго жити!
27.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).