Через конкурси приходиться видаляти деякі вірші, тому опублікую цей ще раз :)
Захурделилась пізня осінь у місті під назвою "ес".
Кав'ярня «До зустрічі» зачиняється о дев'ятій.
Постійний клієнт - чоловік у кофтині зім'ятій
запиває , маскує , шифрує невимитий стрес.
За́вжди в куточку за столиком сидить дама,
фанатка легких цигарок і терпкого вина ,
тендітно-холодна, вдивляється у панораму,
що розвидняється біля її вікна.
По центру тихо голубляться двоє коханців,
у нього дружина поїхала до батьків,
її ж чоловік пішов за білетами вранці,
а потім поїхав із друзями у Львів..
У темній частині кав'ярні сиділа дівчи́на,
писала портрет місцевого скрипаля,
Виходила звідси рівно о восьмій годині,
Бо вдома чекало на неї німе немовля.
Талановитий письменник в кофтині зім'ятій,
вже не тримаючись рівно на двох ногах,
щедро лишав чайові приблизно о п'ятій,
а також роман, написаний у трьох словах.
Самотня , зажурлива дама - місцева повія,
Ховалась від світу , читаючи Жадана,
Палила цигарки, за ними ж нездійснені мрії,
Сиділа допоки душа не згоряла до тла.
Кав'ярня "До зустрічі" зачиняється о дев'ятій,
В далекому сірому місті під назвою "ес".
І ти не забудь тут скелети зі шафи сховати
Й залити давно неминучий, невимитий стрес.