Ще далеко не все, ще не все у мені відспівало,
Ще лоскоче сердечне у грудях моїх – «Я люблю!».
Було всяко у мене, насправді, було і немало,
Не спиняло мене, не було, а ні крапля жалю.
А тепер я люблю, чистотою сердечного болю,
І не знаю чи зможу іще полюбити когось…
Я живу і люблю, а живу на землі цій тобою,
Прагну лише на двох, щоб задумане все це збулось.
Я б курятник зробив біля хати із нової дошки,
Ти б гляділа курчат, що співали немов солов’ї.
Я прошу не спіши, зачекай у житті трошки-трошки
І пізнаєш ти щастя, яке ще живе на землі.
