я хотіла запостити вірш, віршувалось туго
я не хочу кидати вам фоточки, мов папуга
ми, невдалі і вдалі для селфі дівчата, палкі та ревні
кнопкодавимо гаджети, наче раби галерні
перекочують м’язи… бо мусять, щоб просто вижить
мережеві фейсбучні волання засеруть крижні
ми тут милі й пухнасті, а де ж тоді тії – інші?
я не можу сказати про себе нічого більше
тільки те, що не втрапить в контроль персональних даних
тільки те, що лежить в алгоритмі «кіно-титанік»
ще ніхто не витягував нових на світ історій
ми усі сміємося й сумуємо …так… по-своєму
я хотіла писати історії з гімалаїв
щойно сіла і виграла час
……………………………………..а думок немає
(11.07.19)
Дякую! 
