|
Бути мамою…
Ми сиділи на кухні, і дочка моя
Мені сказала, жартуючи, між справою:
«Ось, проводимо опитування на предмет буття -
Ти б бабусею стати захотіла? »
«Я б хотіла, але це змінить зовсім
Твоє життя назавжди, кардинально ». -
"Так я знаю. Ну що ж, не досплю, що не доїм », -
Мені відповіла дочка машинально.
Але, адже це, ну як би м'якше сказати,
Все не те, не солдата відвага.
Я шукала слова, щоб їй передати
Всю відповідальність цього кроку.
Я б сказала їй: «Рани від пологів твої
Заживуть у тебе дуже швидко.
Але з'явиться нова рана - любові,
Що дає лише одне материнство.
Це рана емоцій, тривоги, сорому
За дитину, що ти створила.
І про життя ти не скажеш вже «Нісенітниця!»
Ніколи не повернеш те, що було! »
І, хоч би якою вишуканою ти не була,
Крик дитини стривожений - «Мама!»
Кинути терміново змусить будь-які справи,
Від простих і до грошових самих.
Я хотіла сказати, що кар'єра її
Постраждає з народженням дитини.
Адже не раз вона буде впадати в забуття,
Запах відчуваючи дитячої голівки.
Я хотіла сказати їй, що набрану вагу
Можна скинути дієтою, зарядкою.
Але ще не траплялося на світі чудес,
Материнство щоб скинути крадькома.
І таке вже важливе життя для тебе
Ні, не буде таке значуще незабаром.
Ти забудеш про все, ласкаво мнучи
Цю дитину і в радісті і в горі.
Ти навчишся, дочка, забувати про мрію,
Робити вибір, чиє щастя дорожче.
Не шкодувати про минулу давно красу,
Запитувати філософськи: «Бути може ..?»
Я хочу, щоб ти знала, що до чоловіка любов
Буде та й не та в той же час.
І його ти полюбиш, як ніби-то знову,
Як з тобою розділили цей тягар.
А ще я хотіла про почуття сказати -
Почуття радості, почуття захоплення!
Тільки жінка-мати може їх випробувати
І залишити в собі їх надовго.
Перший крок, перший сміх, перший радісний погляд.
Новий день - він як нова ера.
Перший досвід в спілкуванні дівчат, хлопців,
Неодмінні пошук і віра!
І шпаківню вище, і м'яч у дворі,
Новий Рік і похід за грибами.
І розповіді про це друзям, дітлахам,
Як пів-лісу протопав ногами.
Я хотіла сказати ... Але сльоза лише у відповідь
У мене на очах навернулися.
«Ти не будеш шкодувати, що замість слова« Ні »
«Так!» Сказала, щоб життя розгорнулося ».
Простягнувши через стіл доньці руку свою,
З нею зустрівшись, я прошепотіла:
«За тебе, за себе, за всіх жінок молю,
Чиє покликання - просто БУТИ МАМОЮ! ». автор Сергій Панчешний
Переклала на українську мову 25.02.19 10.52
Быть мамой…
Мы сидели на кухне, и дочка моя
Мне сказала, шутя, между делом:
«Вот, проводим опрос на предмет бытия –
Ты бы бабушкой стать захотела?»
«Я б хотела, но это изменит совсем
Твою жизнь навсегда, кардинально». –
«Да, я знаю. Ну что ж, не досплю, не доем»,-
Мне ответила дочь машинально.
Но, ведь это, ну как бы помягче сказать,
Всё не то, не солдата отвага.
Я искала слова, чтобы ей передать
Всю ответственность этого шага.
Я б сказала ей: «Раны от родов твои
Заживут у тебя очень быстро.
Но появится новая рана – любви,
Что даёт лишь одно материнство.
Это рана эмоций, тревоги, стыда
За ребёнка, что ты сотворила.
И про жизнь ты не скажешь уже «Ерунда!»
Никогда не вернёшь то, что было!»
И, какой бы изысканной ты ни была,
Крик ребёнка встревоженный – «Мама!»
Бросить срочно заставит любые дела,
От простых и до денежных самых.
Я хотела сказать, что карьера её
Пострадает с рожденьем ребёнка.
Ведь не раз она будет впадать в забытьё,
Запах чувствуя детской головки.
Я хотела сказать ей, что набранный вес
Можно сбросить диетой, зарядкой.
Но ещё не случалось на свете чудес,
Материнство чтоб сбросить украдкой.
И такая уж важная жизнь для тебя
Нет, не будет столь значимой вскоре.
Ты забудешь про всё, ласково теребя
Эту кроху и в радость и в горе.
Ты научишься, дочь, забывать о мечте,
Делать выбор, чьё счастье дороже.
Не жалеть об ушедшей давно красоте,
Вопрошать философски: «Быть может..?»
Я хочу, чтоб ты знала, что к мужу любовь
Будет та и не та в то же время.
И его ты полюбишь, как будто бы вновь,
Как с тобой разделившим сё бремя.
А ещё я хотела про чувства сказать –
Чувства радости, чувства восторга!
Только женщина-мать может их испытать
И оставить в себе их надолго.
Первый шаг, первый смех, первый радостный взгляд.
Новый день – он как новая эра.
Первый опыт в общении девчонок, ребят,
Непременные поиск и вера!
И скворечник повыше, и мяч во дворе,
Новый Год и поход за грибами.
И рассказы об этом друзьям, детворе,
Как пол-леса протопал ногами.
Я хотела сказать… Но слеза лишь в ответ
У меня на глазах навернулась.
«Ты не будешь жалеть, что взамен слова «Нет»
«Да!» сказала, чтоб жизнь развернулась».
Протянув через стол дочке руку свою,
С нею встретившись, я прошептала:
«За тебя, за себя, за всех женщин молю,
Чьё призвание – просто БЫТЬ МАМОЙ!». автор Сергей Панчешный
ID:
826876
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 26.02.2019 09:23:32
© дата внесення змiн: 26.02.2019 09:44:24
автор: Тома
Вкажіть причину вашої скарги
|
Большой труд.Успехов Вам! 
Дякую,взаємно!
