У вірші душу я вкладаю.
І я люблю оте, й кохаю.
І як про почуття не писать, не уявляю.
Я ж просто без міри читаю..
Вірші, книги, романи.
Ми ж усі уже як наркомани!
Нам ще і ще, хочеться писати
І кожний рядок у пам'яті закарбувати.
Посеред сну прокинутись й за ручку,
І згадати саме оту "штучку".
На листку усі лишити почуття.
І хоч трішки сповільнити темп серцебиття.
Я дату остаточну поклала.
27 березня, твоя душа запам'ятала?
"Шлях від землі до зірок, і назад"
Я видам збірку, з нею і щасливий зорепад.
День театру, і митця.
Трішечки символічна дата ця.
З цього все і почалось.
І з віршів усе й помчалось.
І ціль моя вже на долоні,
А вірші в душі, неначе у полоні.
