Пахощами зваблювали молодь вишневі сади.
Білим полум*ям світились вони вдень і вночі.
Дівчину, наче манило це слово палке "прийди",
Вперше не послухала мати, видали очі...
Сонце велике спадало. втомлена ненька лягла.
Не спинити юне кохання, любов, як краса.
Ось простору цілющого вогню година прийшла.
Свіжими краплями соку стала перша роса.
Розгорнули життя, мов цікаву книгу молоді.
Все відкрите незаймане мають чари весни.
Їхні серця були закохані, нестримні тоді.
...Роки пройшли, все, що минуло, немає вини.
