«Ніхто не розділить з тобою ні волі, ні віри,
Лиш хліб твій поділять і кинуть зацькованим псам…» -
Прочитав я у книзі колись в Стефурак Неоніли
І той вірш назавждиꞌ просто запам’ятав.
Поетеса хотіла сказати, про що й написала,
Намагаючись нам у словах головне донести,
Що і волю, і віру подарувати людині замало –
Кожен з нас має сам особисто до цього прийти.
Це як істина в першій інстанції, взята в народу:
Неможливо зробити вільну людину з раба!
Тільки кров’ю і потом можна здобути свободу,
Ну, а віру людині несе покаяння, а не боротьба.
Я дивуюся людям, які продають свої душі
За посади, за славу, за гроші, чи за чудеса.
«…І будуть писатись мені неприкаяні вірші,
Потрібні хіба що метеликам і небесам».
