Ворон кряче –
Вік собачий
Всюди холод всюди дощ
Всюди велелюддя площ
А ти в своїм краю немов апачі
У резервації сидиш
Тихенько плачеш і мовчиш
Золотоордний Тохтамиш
Твою Вітчизну топче мучить
І власне серце хоче всучить
У твої груди- вільні наче степ
Хто порятує? Скрізь вертеп
Тяжіють сутінки біблейською пітьмою
Старозавітною сльозою
Сум потраплятиме у кров
Печаттю зловорожих змов
А ти сидітимеш і далі
Як монумент людській печалі
