То історія про любов та зраду.
Ти хотіла щоб то був я, так сталось - все віддав,
Закохав тебе таку всміхнену малу,
Багато чого обіцяв, робив, хоть хтось запам'ятав?
А, провина моя, казала, пройде кохання вже до ранку,
Ні! я жив з тобою, ділив весь всесвіт, в очі заглядав,
Бачив райдужку, немов на небі, після дощику на ганку.
Не думай, хоч не разом ми, залишилось в мені - деревинка, лавка, вино відкривав,
Але, пробач, не дотримав обіцянку.
По обидва береги, розійшлися, я промовчав...
З свого життя прогнав усміхнену Тетянку,
Хлопчина якийсь, лавку ту зламав,
Й деревинку нашу хтось під самий корінь підрубав...
