Тут на снігу хтось гарно написав,
І не ховав у собі невимовну ніжність.
Мороз той напис у рядочки склав.
Зима пробачила втручання в білосніжність …
Не розповість, хто щось собі писав,
Бо мовчазний і береже чужі секрети,
Мороз слова ці у конверт поклав,
І розіслав в чиїсь складні сюжети …
Колись те ж саме написав хтось на вікні,
І так просив про це мовчати вікна,
А тут вони вже опинились на землі,
Для слів таких земля дуже магнітна …
І не боялися самотності вони,
Лежали тут відверті й безборонні,
Вривалися у мрії, зліталися у сни,
У білі ночі, і ранково-сонні …
дякую
Дуже гарний,душевний вірш! 
