Завмерла душа – пролунала ця звістка,
Жахлива, пекучого болю, мов кістка,
Застрягла у горлі, палає вогонь:
Ніколи Вона не розімкне долонь.
Як порожньо, холодно, серце ридає:
Чарівної Люди вже з нами не має.
Краплинами сльози стікають з повік.
Хвороба безжально скосила їй вік.
І рідні, і друзі, з дитинства ще, з школи
Тебе пам’ятаємо в дружньому колі:
Де щирість твоя і жарти, і слово…
…Так спогади линуть все знову і знову…
Як тяжко змиритися! Втрата жахлива!
Схиляємось всі у нестерпну хвилину.
Прощатися треба: трагічна ця мить.
Душа загорнулась у смуток – болить!
Болить! Обірвалась життєва дорога!
У відчаї, вкотре звернувшись до Бога,
Благаємо, щоби відкрився ЇЙ РАЙ,
А всім нам, мирянам, життя гідне дав.
Зі щирою скорботою однокласники
сш.№22 м. Кременчука, випуск 1976 року
17.11.2018
Свидетельство о публикации №118111707398
