* * *
Літо – довгождане літо,
жарко? В річці охолонь.
Днів чудових ціла свита,
ось не любить лише сонь.
* * *
Жде садочок діток в гості –
вишні, яблука і груші,
а сорока чорнохвоста:
"Як же – ласувати мушу!"
* * *
Ну й заїлися – в пасльоні
і Орися і Дмитро...
Вже рядочком на ослоні –
в край дитинства... на метро...
* * *
Літо проковтнула осінь,
вдарувала лиш картини...
Виноград частують оси –
літечко, прости безвинне.
* * *
Ця красуня осінь кличе
в ліс грибочків назбирать –
Журавлі з небес курличуть,
кольорів п'янить пора...
* * *
Літо бабине снує –
павутиння в лет у небо,
журавлів покликать треба,
ніч тепло вже, глянь, зжує...
* * *
Очерету в річці ноги –
не боїться застудитись?
Не топтав чужі пороги
і привчив – рядочком діти...
* * *
В падолисті тиха осінь –
сизий дим малює ранок.
Відблиск Сонця в свіжих росах –
пил онук здуває з санок.
* * *
На горищі – ковзани,
дочекалися, нівроку.
Віктор і Петрусь за ним,
по льоду широким кроком...
* * *
Засніжило, замело –
вже й хурделиця, як вдома.
Груня, Ксеня і Павло
знов на гірку й вниз без втоми...
* * *
Затопила Неня плитку
і загув вогонь меткий.
Затягло у голку нитку –
день новий в життя витки...
08.11.2018р.
