Відшуміло тепле літо,
вже на скронях сивина.
За поріг ступили діти,
залишилася сама.
Вже нема дзвінкого сміху,
заборон і похвали.
Вже не горнуться зранечку
і не просять -"Захисти! "
Вже нема на ручках рани,
поцілуєш-все пройде!
Не біжать на зустріч мамі,
що від втоми ледь вже йде.
Ті недоспані всі ночі
залишились лиш тобі,
І коли в грудя'х боліло
пам'ятати будеш ти!
Пролетіли наче пташка
материнство і роки,
І у спогадах лишились
не такі вже й важкі дні.
"Мамо рідна, не журися!
Так , я виросла давно.
Але в мене є у серці
твоя ласка і тепло.
До зими ще мила мамо
треба осінь пережить,
У якій ти вже бабуся,
від любові серце знов горить.
Подаруй матусі Боже
ще багато світлих літ,
Щоб потішилась бабуся,
як онуки йдуть у Світ! "