Інколи доля може так підтасувати карти, що усе що ти говорив в житті « зі мною цього не може трапитись» або « я ніколи не робитиму цього..» просто забудеться одним помахом її бажання.
Доля інколи жартує. То називається іронія. А інколи не по-дитячому бавиться з людьми, ставлячи то підніжки , то б’ючи копняки під зад. І рідко коли все справедливо і по- чесному. Скажу так, Доля ніколи не грає по правилам типу : зробив добро – тримай тобі гроші, або перевів бабусю через дорогу – ось тобі омріяний приватний будинок у заможному райончику.
Але ж бувають до біса милі історії закоханих людей, які зустрілись проходячи мед комісію в лікарні, або він загубив телефон- а вона знайшла власника і вони живуть душа в душу вже 5 років. Або іноді найближчі вороги можуть з часом стати найкращими друзями і братами. Наше життя і складається з ось таких маленьких несподіванок , незапланованих зустрічей , випадковостей. І ми не можемо знати – чи ця зустріч принесе нам біль та страждання, чи подарує блаженство і сміх до болю у щоках.
Платон забув навести будильник на телефоні . Вечірка вчора задалась на славу. Тому про будильники- шмидильники думати було ніколи, он його чоловіче достоїнство болить від цих гулянок. Може вже піти у відставку і сказати Сірьожі , що вже втомився від цих «ципочок». Але якщо скаже, то почує у відповідь « Що Старість – не радість? Не заводиться дружок?»
Платон хоч і гуляв, аби розвести чимось свої будні, але старався хоч десь бути корисним. На життя йому ніхто не допомагав і не допоможе заробити , тому працював зранку до ночі , жертвуючи своїм сном.
- Чорт забирай, йолки палки, Сєрий! Вставай! – швидко одягаючи штани й футболку кричав хлопець
- Гммм…Не кричи, голова болить, чого вищати, що ріже хтось?- із зажмуреними очима відповідав друг.
- Падло, через твоїх дівок я роботи лишитись можу, - взуваючи кеди й чистячи у ванній зуби не замовкав Платон.
- Хто винен що ти такий ненаситний,- ще насмілився жартувати Сєрий
Хлопець залишив ключі від квартири на комоді, а сам побіг до машини. Платон згадав ще й про зустріч із босом.
- Сьогодні тупо весь Всесвіт вирішив наді мною познущатися!
Хапається за кармани джинсів, лівою рукою перевіряє всі кармани кофти…
- Чорт забирай, ідіот!
Платон забув й навіть ключі від машини. Тому вирішив поїхати міським транспортом, як всі смерті люди. Він шеть забув , коил останній раз їздив тролейбусом…
Вже була 7:30 , коли хлопець дратівлдиво тіснився між тілами чужих йому людей. Ще й пахнуть не дуже приємно. Фе! Він дратівливо дістав навушники і свій айфон. Єдиний спосіб потонути між хвилями заспокійливої музики і забути на хвилину, що ззаду тебе стоїть жирний чолов’яга , який прижимається до тебе всім тілом. В середині змішались стільки гидких відчуттів, що Платон думав його виверне на всіх біля кого він стояв. Запах часнику, неохайний спітнілий чоловік, вусата жінка, дядько з неприємним запахом у роті, вродлива дівчина, що замріяно дивиться у вікно тролейбусу….Що?...
Дівчина?
Він знову поглядом повернувся до неї і посміхнувся сам до себе. Вона була певне ще школяркою, але не маленькою, а зрілою. Тримала невпевнено ті книги і в руках телефон також з навушниками. І думала про щось..Платонові чомусь закортіло запитати про що вона думає, і раптом Дівчина глянула на нього..Очі..
Вони були.. не вміє він робити порівняння , типу як два океани, чи озерця, але єдине, що він міг сказати, так це , що ці очі були до бісиків розумними. Їх робили не ті книги , які вона тримала, а ось цей дорослий і зрілий погляд дівчини, яка знає чого хоче. Вона , не боячись поглянула миттєво на нього, а потім далі продовжила дивитися у вікно.
Отямився, і швидко вибіг з тролейбусу, дверцята яких вже майже закривались , аби їхати на наступну зупинку. Платон повернувся, аби ще раз побачити цей чудернацький погляд. Вона подивилась крізь нього. Він це просто відчув, холодний пронизливий погляд пішов струмене по тілу.
Він не знав. Що вона відчувалал в той момент, але сподівався ще раз зустріти її. Потрусив головою, жестом покошлатив своє темне волосся , ніби відганяючи непотрібні думки далеко в безодню своєї душі. Йому це наче вдалося,. Хоч і спізнився на зустріч з босом і отримав незадоволений погляд наставника, його чомусь хвилювало ховсім інше.
Вона.
ID:
811716
Рубрика: Проза
дата надходження: 28.10.2018 22:37:06
© дата внесення змiн: 28.10.2018 22:39:59
автор: дівчина з третього поверху
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чудовий твір!Отак буває,що несподівана зустріч і один погляд розбурхкує почуття і торкається глибин 
