Холодний вечір дощовий.
Почула: рипнули десь двері.
Невже це знову буревій,
Знов безпорядок в атмосфері?
Сумне зітхання край дверей,
Відчула легкі чиїсь кроки.
Чи хтось несе мені вістей?
І з чим ще матиму мороки?
З ноги на ногу ледь ступа.
Холодне, майже задубіле,
(А дощ сильніше накрапа)
І щось таке воно несміле..
Незваний гість.. Чиє ж це щастя,
Посмів хто вигнати надвір?
Чи заспокоїти удасться
Цій долі злій наперекір?
А в домі цім і лад, і спокій.
Душа у щасті не болить.
А як скитальцю одинокім?
Нагріть і жити залишить?
Дивлюсь за двері - там нікого.
Залишим ми тебе у хаті.
Проходь, зігрієшся небого.
Бо щастя не бува багато...
Хай щастя ллється через край!
Життя наповнить хай по вінця!
Тримай його, не проганяй,
Бо хтось ним зможе спокуситься..