На скелі Довбуша нарешті вирушили ми
І побували в " місці сили",
Що оповитеє легендами,
Де з ватажком опришки жили.
Майстерний скульптор є природа,
Що витесала з каменя усе,
На що спроможная людська уява,
А інструменти: вітер й сонце золоте.
Ось вухо, серце й голова,
А ось і книжка велетенська,
Й відчули ми себе в ролі Сізіфа,
Несемо камінь, та дарма...
Важливо ще Чистилище пройти,
Вузьку ущелину між скелями,
Якщо позволять це гріхи,-
Вважаймо ми себе щасливими.
Багато є іще різних фігур,
Яких і перечислити не можна:
І велетенський Колобок, Вітрило,Броня, і Шуршун,
І Пан, що на Хвості Дракона, й Відьма.
Всі велетні ці кам'яні
Охороняють таємниче місце,
Де Довбушеве золото на дні
Й ніхто не знайде його, звісно.
Бо треба володіти заповітним словом,
Давайте спробуємо взнати,
В чім річ, яка його основа
Й своє бажання загадати.
