Лапками бий, моя жабко дурна!
У молоці холоднім.
Нікого в цім світі у тебе нема.
Поруч лиш звірі голодні.
Лапками бий! Зупинятись не час!
Може й зіб'ються вершки.
Дно відчувала ти тілом не раз
і спогади мала тяжкі.
Лапками, жабко! Підмоги не жди!
Нікому рятувати.
Втрапила ти до тяжкої біди,
сльози навчилась ховати.
Лапками, жабко! Забудь про усе.
І тих, хто тебе забували.
Лиш праця нагору тебе піднесе.
Є віра, як сили замало...
Все забувай! Як і зрада, й брехня
поруч горнулася хижо.
Лапками, жабко! І стане горня
маслом наповнене свіжим.
Згадувать досить минуле тяжке,
як сльози текли по колінцях.
Лапками, жабко! І масло легке
тебе піднесе під вінця.
27.10.18.
