А Ейфеля вежа холодна на дотик...
Мовчить, не питає ні звідки, ні хто ти...
Впритул підійшла якось:""Доброго ранку!",
Хотілось кричати їй :" Я - подолянка! "
Хотілось мені про наш край розповісти,
Про сонце і зорі, веселку над містом...
Та крикнути їй я так і не посміла,
Натомість молитвою лиш шепотіла:
"Я землю чужу не кляла і не буду,
Усюди і злі є , і добрі є люди."
І хоч і душа моя наче в неволі,
Змінити не може ніхто свої долі...
Валентина Дацко - Урода
24/09/2018