Тумани сірі над рікою
Стоять й схилившись воду п’ють,
Яка тече й не зна покою, –
Річки ж без руху не живуть.
Як і людина, що в неволі
Не може радість відчувать.
І кращої шукає долі, –
За волю згодна умирать.
Через поля, ліси і гори
Потік біжить і день, і ніч.
Не зупинить – хто прагне волі!
Йдемо на бій ми пліч-о-пліч.
Хай пропадуть сірі тумани,
Хай спів лунає від ріки,
Загояться на серці рани.
Здобудем щастя на віки.