слова пусті_ позбуті щемних барв_
провіяна на протязі полова_
хто душу з них не озирнувшись вкрав_
хоча душа – то вже порожнє слово_
поволі струшуєш лушпиння з тиші сит_
під черепом – перетин тисяч колій_
на всіх частотах – цифровий санскрит,
святих таїн не зламано паролі_
притомний ще тягнути жили з муз
лякай бичем докучливу надію_
в пусті слова в болото наче вгруз_
скануєш згуслу темінь оком змія_
лящить в лещатах виснажений звір,
зруйновано крихкі піщані вежі,
бредеш один_ собі наперекір_
за сховані в гіркі тумани межі_
