НАЗУСТРІЧ ДОЛІ
Зазоріло надвечір'я , як квіти у полі
Квітне синіми волошками–літо казкове
і Лебідь до лебідки летить назустріч долі
піднімає високі хвилі глибоке море.
Князь місяченько одягнув золоту корону
Вздовж села осяює стежки вдаль до ранку
Видно, як вдень розсипане зерно край дороги...
туркотять голуби, і зоряна ніч циганка.
Вийди ,мила ,де соловей співає у гаю
Я у долонях тобі несу квітку любові...
поглянь ,яка божа краса у квітучім раю
Тут все для двох зоряні ясні ночі медові.
Замріяний вечір виграє дзвінко струною
Наливає райські яблука літнього саду
Явір до верби залицяється під горою
Признається, їй у любові під зорепадом.
Ой, як пахнуть ніжно запашні трави духмяні
Переливають перлами роси на долині,
поведу, тебе де зацвіли квіти кохання
Щоб від щастя, раділи твої очі сині сині.
вітерець заколихує верховіття дуба
На довгім вітті шелестить листя зелене
Притулись до мого серденька дівчино люба
Як білокора берізка до стрункого клена.
Присядем, тут на березі річки під вербою-
Де відлунює водограй мелодія чарівна
яке це щастя бути мила поруч з тобою?
під сіянням зір цілувати твої солодкі уста..
М .ЧАЙКІВЧАНКА