Покинута краса...
Флокси…Флокси,- сирітки забуті
Ви в жорстокій зросли боротьбі,-
Хазяї ваші вже на розпутті
Між землею і небом,- слабі…
Молодим же краса ні до чого,-
Труть автами останню траву…
Вже не двір це- а бита дорога,-
Не знайти вже місцинку живу…
Загорожу ще всю не пропили,
Зелень в захисті ще все у нас…
Флокси цвітом непотріб прикрили,
Захлинулись в цвіту.- бо їх час!..
Мерехтять… П’ють вологу… Радіють…
До небес тягнуть райдуги цвіт…
Ловлять промені сонячні, мліють,
Звуть людські почуття у політ…
В густих пахощах їхніх віночків
Захлинулись всі літні амбре…
Жаль одне - товстокожі синочки,-
Он іще один дворище тре!..
Застиг з юнацтва в цих двох іпостасях))) 
Ніжно та турботливо вийшло, Яноше!
