Кохана, давай ми послухаєм сніг,
Як він шелестить у морознім повітрі…
Лише подивись, він лягає до ніг,
Чіпляється вій… Дай, кохана, я витру.
Легенький мороз і ми йдемо у сніг,
Ти, певно не чуєш, як серце тріпоче…
Лягають сніжинки, ідуть на нічліг,
А серце «Люблю!» в сірі хмари шепоче.
Я руку тримаю твою у руці
Бо хочу, щоб ти не відчула морозу.
Легеньку усмішку ловлю на лиці,
Здається від неї втрачаю свій розум.
А небо все сипле сніжинки в лице,
Ми наче ідемо з тобою уперше…
Край битого шляху стоїть деревце,
Його прибирати сніжинки довершать…
