Творіння Господа, Людино!
Хоч, кажуть, лиш шматочок глини,
Та душу Бог вдихнув нетлінну —
За те Його ім’я несімо гідно.
В уста людини вклав він слово,
Основа всього — своя мова.
І словом щирим ми шануєм Бога:
Щоб уберіг в житті від всього злого.
А ще в людину він уклав натхнення,
Сказав нам жити праведно, в смиренні.
Коли ж, бува, стерпіти вже несила,
Тоді у Бога просимо ми сили.
Ще наказав усім нам жити чесно
І ближнього любити повсякчасно.
Нікому не бажати зла,
Й щоб совість чистою була.
Живем, як вмієм й хочем жити.
Готові й інколи схитрити,
І правдою торгуєм залюбки —
А що це гріх, нам зовсім невтямки.
Такі ми є – творіння Боже —
На задум Господа не завжди схожі.
Тепер у світі іннотехнологій
Ми створим робот на свою подобу
І сотнями наділимо ак’ю.
А душу їй ми вдихнемо́ свою?
Чи зможе те творіння із металу
Сказати так, щоб серце мліло?
Чи ві́дає про совість і про честь?
Чи заговорить з нами ніжно жерсть?
Як видно, на питання часу
Ще важко дати відповідь почасти.
Важливо розуміти лиш одне:
Не можна втратити себе:
Не для того нас створив Господь.
Собі, людино, не зашкодь.
Гарний вірш! Мудро!
Важливо розуміти лиш одне:
Не можна втратити себе:
Не для того нас створив Господь.
Собі, людино, не зашкодь.
До цього варто прислухатись!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вірно... Стараємося шануватись, Валентино. Але прогрес і нечистий часом беруть своє... 
