Коментар на поезію Ulcus http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
Завмерла ніч, спинився плин життя,
Застиг в німім чеканні часопростір,
В чеканні... Сміху? Сліз? Чи каяття?
Чи... Як живе пораниться об гостре?
Бентежна мить, коли бринить струна
До меж межі натягнутого нерву,
До крові з губ... Чи фраза ще одна
Його життя не перетворить в мерву*?
Що відповість?.. Чи спалить білий цвіт,
Що ледве-ледве позбиравсь в бутони,
Ще не розкривсь, не пахнув, не розквіт?
Тим ніжно-білим? Хоч би не червоним...
Він так хотів... Він подумки молив,
Готовий душу однести в Геєнну,
Щоб зупинити той... Чужий порив:
"Спинись, прошу, залиш себе... Для мене..."
Вона почула. Чи то просто збіг?
Чи то почули разом пекло й небо?
Дали любов. І, хоч вона - не гріх,
Та якось... Чуда не бува без треби**...
***
Вдихав Її, надихатись не міг,
Й біліли зорі квітами жасмину,
Вона - його, як певорідний гріх -
Від першоподиху - до смерті, до загину.
Мерва - відходи плавлення бджолиний стільників, тут - у значенні сміття.
Треба - жертвоприношення.
Жасминно падали зірки
на дно очей щасливих
углиб кохання, що лилось
й переливалось в диво.
P.S. це не про закохану пару, це про людину, яку переповнюють почуття до коханої ( їх було багато за її життя ) , але кожен раз це виливалося чудом її(людини),(його) творів
"МЕРВО, -а, с., діал.: Мерво робити – чинити скандал." Тато завжди говорив в такому значенні.
Так і сприйнялось.
Ваш варіант з аналогічним підтекстом! )
Надзвичайно вийшло.
Я думаю, автор накрутив гаєчку почуттів в собі настільки, що від того вилились такі гарні слова кохання.
Але я також вірю в те, що сила великого кохання здатна здолати стіни, якщо воно справді настільки безмежне. Та якщо це не відбувається, все це внутрішнє горіння йде на створення таких неперевершених шедеврів.
То я вам бажаю себе перевершити, і у творчості також!