Про нiж у спину
(моїм учням)
Тоді, як рвали на частини
Тебе новини,
Коли для того, щоб не слухать,
Стуляла вуха,
Коли чекала щохвилини
Ножа у спину,
Від сліз ховалась в коридорі
В своєму горі,
Щоб вороги не помічали,
Бо їм все мало...
Я йшла у клас із гордо піднятою
Головою,
Бо серед вас була,
Неначе за стіною,
Бо нам із вами зовсім нічого
Ховати,
І ви не станете про зайве
Тут питати.
Усі ви різні. Але кожен з вас
ЛЮДИНА,
Тому і жоден не казав
Ножем у спину.
23.04.2014р.
Даже гарно написано ..Насправді людяність і підтримка в скрутні часи , допомогають по справжньому відчувати себе в суспільстві , свою потрібність , правильність вибору життєвого шляху...
Дякую Вам , Катерино, колись була й наставником Нікого вже наставляти. Хіба згадати... А взагалі не люблю цей вірш, бо нагадує про безсилля і важкі часи. Та життя йде вперед, і ми з ним .
Дякую і Вам за увагу та повагу до цієї професії. Напевне, і ви про неї щось знаєте 
, Катерино, колись була й наставником 
Нікого вже наставляти. Хіба згадати... А взагалі не люблю цей вірш, бо нагадує про безсилля і важкі часи. Та життя йде вперед, і ми з ним 
.
