Я беру свої фарби-слова
І пейзажі весняні пишу...
Дичка-грушка в копійках- листках.
Вітер бавиться ними. Не шум...
Килимами торішня трава,
А крізь неї зелені мечі...
Замішаю на мріях слова...
Свіжа зелень - відтінки не ті.
Кличе глянцем до себе верба,
Ловить погляд: невже пропущу?
Вже берізки стемнілі стоять,
Лише стовбурі білі. З дощу
Вже ні крапельки. Тихо дуби
Бавлять казкою лячних осик,
Зеленаво-червоні вони,
Ніби страх аж в коріння проник...
А за лісом які чудеса!
Постіль жовта - для фарб потіха.
Це цвіте, розкошує ріпак.
Дички-яблуньки у білих квітах.
