Важко дихати, коли пута на грудях,
Коли втрачено ґрунт - все іде шкереберть.
Крізь тумани одвічні гукаєш: "Люди?!"
Та всміхається приязно тобі тільки смерть.
Вона невблаганно-красива у платті,
Хвороблива та сильна у той же час.
Безмовно їй вірю, бо смерті не платять,
Безсмертя байдуже до смертних прикрас.
Від розпуки та жалю порятуй мене, смерте,
Голіруч розкую я іржаві замки́.
Я воюю за волю, за життя після тебе,
Мене не зневолиш, з неволі опе́ртя,
За мною майбутнє, це тобі невтямки.
27.04.2018
