Коли весна у сни мої загляне
Й лелечі клини витчуть небеса,
Зазеленіють барвами поляни,
Весняну казку стануть колисать.
Вітри розчешуть в полі зелен-вруни,
Що килимами обіч розляглись,
Заграють-задзвенять весняні струни,
Немов теплом, квітневим, упились.
Засяє річка сріблом-кришталями,
В воді розбудить сонний очерет,
Як повінчає зорі з солов’ями,
Цимбали дасть їм, скрипку і кларнет.
16.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарний вiрш, Ганно. Дуже майстерно ви описали кожну деталь, якi разом створюють усе багатство природи.
Тiльки от у вас у останньому рядку однi музичнi iнструменти у зменшувально-пестливiй формi, а iнший - у звичайнiй. Бо можна ще казати i "скрипки", а можна i "кларнетик". Тодi раптом виникне думка, що у головноi героiнi до скрипок бiльша повага, нiж до кларнета. А вони ж то красивi кожен по-своему.
Можна тодi цей рядок трохи змiнити - "Цимбали дасть iм, скрипку i кларнет".
",Як повінчає зорі з солов"ями"
Що може буть прекрасніше, скажіть,
Закохані тоді ми до безтями,
Оце і є та райська мить.
Гарно Ганнусю, дуже гаоно написано!
Щастя Вам, натхнення, весняного настрою.