* * *
Ти не кохав, ти тільки просто мріяв,
На білих пелюстках про долю ворожив.
В життєвих перехрестях дороги переміряв
І тільки десь у мріях усе, що зміг, прожив.
Тоді ж чому так серце кровоточить
Від ран отих, чому душа страждає?
Чому погожий день стає темнішим ночі,
Коли ти не зустрів, котру ти так чекаєш?
Чому там на лугу десь білі квіти в’януть
Не зірвані іще, не вплетені у коси?
Чи день минув, чи може ще настане,
За все, що ще не встиг, пробачення попросиш.
Кохання, мов стихія, раптово так приходить,
Пройдеться по життю великим буревієм,
Колись стихає, лиш тінь за вами ходить,
А ви, як і колись, закохані у мрії.
8.06.2003р. (Михайло Чир)
